Що таке тиннитус?

Поняття «тиннитус» прийшло до нас з латинської мови і в перекладі означає «дзвін або шум у вухах». Цей шум може бути надзвичайно різним. Він варіюється від низького гудіння і биття власного пульсу до високочастотного писку і тональних сигналів. Тиннитус може сприйматися в одному вусі, в обох вухах або відчуватися як шум в голові. Зазвичай ці звуки чують тільки самі пацієнти, а навколишні їх не сприймають.

При сильній втраті слуху може статися так, що людина чує мелодії, які йому доводилося чути раніше, і які тепер генеруються у нього в мозку. Цим людям доводиться особливо важко, тому що оточуючі висміюють їх, вважають їх психічно ненормальними і уникають спілкування з ними.
В певних життєвих обставинах тиннитус може перетворитися на самостійне захворювання. При складному декомпенсированному тиннитусі  до шуму у вухах приєднуються і інші симптоми, такі  як депресивний настрій, порушення сну, брак концентрації, тривожні симптоми і різні соматичні скарги.

За даними епідеміологічних досліджень, що були проведені в 1999 р на замовлення Німецької Ліги тиннитус, майже 3 мільйони жителів ФРН старше 10 років страждають на хронічний тиннитус. Щорічно до них додається приблизно 250 000 нових хронічних хворих. Однак після ретельного аналізу отриманих результатів виявилося, що 49% всіх цих людей не відчувають від тиннитусу ніяких страждань, а просто живуть з ним, як, наприклад, зі зниженням гостроти зору. Ще 20% мають проблеми через шум у вухах час від часу, найчастіше в стресових ситуаціях, при застуді і т.д. І все ж залишилися 30% тих, хто не можуе жити без лікування і потребуює медичної та психотерапевтичної допомоги. В особливо важких випадках потрібно перебування в стаціонарі або тривала відпустка через хворобу, а також консультації з питань зміни психічної і фізичної ситуації.

Прояв тиннитусу не має нічого спільного з інтенсивністю або гучністю звуку, воно пов’язане з характеристиками особистості людини. Але визначити тип особистості, схильної до тиннитусу, поки не видвється можливим.

22% опитаних назвали в якості причини тиннитус шум на уробочому місці, 7,4% грішили на шум при проведенні вільного часу. При цьому останні більш ніж в 55% всіх випадків назвали музику, концерти, дискотеки  і інші звукові події. 15% вважали, що їхнє здоров’я підірвав вуличний шум, ще 8% скаржилися на будівельний, фабричний і машинний шум, а 7,1% – на шум, що створюють діти. Крім цього, в переліку причин було названо авіаційний шум, шум пострілів та інші акустичні події. Крім того, майже 25% опитаних перенесли шумову травму. Це досить високий відсоток.
65% з числа опитаних змогли точно описати механізм виникнення свого тиннитусу; 31% не змогли його пояснити. 26,4% назвали в якості «спускового гачка» стрес, причому на першому місці стояв стрес, пов’язаний з професійною навантаженням (54,2%). До цього слід додати стрес в домашніх або сімейних умовах і психічне навантаження (в цілому 37%). 35,6% опитаних привели медичні або фізичні причини того, що сталося. 89% опитаних змогли точно пригадати момент виникнення тиннитус. У 42,9% він настав раптово. У багатьох випадках була названа точна дата і час настання тиннитус.

Тиннитус і порушення слуху
55% опитаних заявили про погіршення слуху. Насправді цей показник повинен бути набагато вище, тому що тут мова йде про людей, які самі помітили свій слуховий дефіцит. На жаль, лише 7,5% опитаних носили слухові апарати.
Половина опитаних, на довершення до всього, мала гиперакузию. Більше половини з них регулярно лікувалися у лікаря, при цьому 90% вибрали для цього отоларинголога. Але лише 40% з цих людей заявили, що на момент опитування медична допомога принесла їм хоч якусь користь. Ще чверть стверджувала, що лікар «кинув їх напризволяще».

Крім цього, було виявлено наступне: в ході опитування вдалося виявити невелике підвищення епідеміологічної частоти виникнення тиннитус у чоловіків (яке не було статистично достовірним). Зате цей показник мав виражену зв’язок з віком опитаних. Максимальна кількість хворих тиннитус виявилося у віковій групі старше 60 років, а мінімальна кількість – в наймолодшій групі, менше 20 років.

Було виявлено і те, що деякі пацієнти з плином часу або повністю звільняються від тиннитусу, або практично перестають його сприймати.

Ознаки тиннитус і причини захворювання

Питання про причини тиннитусу задається дуже часто, але відповісти на нього не так легко. Не можна конкретно вказати яким чином  можна захистити себе від гострої втрати слуху і / або тиннитусу. За винятком хіба що шуму, який є однією з основних причин. Здоровий спосіб життя також може сприяти тому, щоб ми не захворіли на тиннитус.

Часто тиннитус виникає тимчасово після сильних напруг, включаючи шумові навантаження. Якщо цей стрес припиняється, і людина має можливість відпочити в тиші, то тиннитус пропадає. Але якщо подібні ситуації виникають часто, то вони можуть призвести до постійного тиннитусу. Епізодичний тиннитус може бути викликаний  і лікування деякими медикаментами.

Нажаль, тиннитус є супровідною ознакою багатьох інших захворювань, які не мають з вухом нічого спільного, таких, як розсіяний склероз, порушення обміну речовин, порушення серцевого ритму, захворювання щитовидної залози, алергія, проблеми з зубами і щелепою, пошкодження хребта і т.д . Цей перелік можна продовжувати ще довго. До нього слід додати всілякі комбінації різних захворювань.

Важливий аспект – це прогресуюча втрата слуху, яку більшість людей просто не помічає. Для них на передньому плані знаходиться шум у вухах, якого вони хочуть неодмінно позбутися. Тому пацієнти часто відмовляються від різних заходів, таких, як слухопротезування та інші методи лікування, які вимагають від них активної участі. Все, що вони хочуть, – «таблетку проти тиннитусу».

Точну причину тиннитусу в багатьох випадках визначити неможливо. За винятком тих випадків, коли він є наслідком гострої сенсоневральної втрати слуху або інших вушних захворювань (отосклероз, запалення середнього вуха, спадкові захворювання, що призводять до втрати слуху аж до повної глухоти, пухлини і т.д.). Шум – одна з основних сьогоднішніх причин пошкодження слуху та виникнення тиннитус. Більше 50% молодих людей час від часу відчуває «дзвін» після слухання занадто гучної музики.

Гострий і хронічний тиннитус
Спочатку потрібно встановити різницю між гострим і хронічним тиннитусом, а в разі гострого тиннитусу – між об’єктивним тиннитусом, який можуть почути навколишні, і суб’єктивним тиннитусом, який ми переважно обговорюємо. Об’єктивний тиннитус в більшості випадків можна усунути за допомогою хірургічних та інших медичних процедур. У гострій стадії суб’єктивного тиннитус, тобто відразу ж після його першого прояву і протягом перших трьох місяців має сенс провести точну діагностику і терапію. При цьому потрібно провести діагностику не тільки органів слуху, а й інших важливих функціональних областей організму. На підставі отриманих результатів обстеження лікар призначить лікування. При цьому лікарі-отоларингологи спираються на «Керівництво по гострої сенсоневральної втрати слуху і тиннитус», розроблене Товариством Отоларингології.

Вікова структура при тиннитусі
Зрозуміло, що з віком підвищується ймовірність виникнення будь-якого порушення здоров’я, до числа яких належить і тиннитус. Але є й молоді люди, які страждають тиннитус, який особливо заважає їм і обмежує їх на самому початку професійного життя. Всі пацієнти відчувають один і той же основний страх: «Що ховається за тиннитус, яке серйозне захворювання?» Тому спочатку потрібно провести бесіду з пацієнтами, звільнити їх від страху і пояснити механізм виникнення тиннитус, незалежно від причини його появи. Адже саме в стресових ситуаціях, при напрузі і фізичному навантаженні тиннитус ще більше посилюється.

Молоді люди висловлюють такі побоювання: «Що буде, якщо я заговорю у себе на роботі про шум у вухах? Що стане з моєю кар’єрою? »На жаль, багато хто з цих страхів виправдані.
У дітей останнім часом все частіше виявляють короткочасний тиннитус. Але в багатьох випадках батьки, які самі страждають тиннитус, винні в тому, що їх дитина зосереджується на тиннитусі. Наприклад, після запалення середнього вуха або після рок-концерту може виникнути короткочасний тиннитус, який зазвичай пропадає. Серед інших причин можна назвати порушення постави і шкільний стрес, а також акустичні умови в класі, соціальні взаємини і тиск з боку батьків, які хочуть добитися від дитини успішного атестата зрілості. У розмові з батьками часто з’ясовується, що тиннитус більше лякає дорослих, ніж саму дитину.

Еволюція терапії тиннитус
Ліків від тиннитусу до сих пір не існує. Але є ефективні терапевтичні методи, такі, як терапія перенавчання, відволікаюча терапія і т.д. Діапазон методів, що вимагають активної участі пацієнта, є досить широкий. Він включає використання маскування шуму, протезування слуховими апаратами, тренування сприйняття за допомогою йоги і т.д., і навіть психотерапію. Досвід показує, що найбільшого успіху досягає когнітивна терапія поведінки.